Наталка Карпа, VAHA - Лелека

Телефони мовчать ми обидва граємо
Ніби нам всеодно але добре знаємо
Що трохи часу пройде і наші планети
Що у грудях рознесе біль як вітер намети

Скажи ну чому такі ми діти
Ну куди таких подіти
Може досить терпіти в колі віскі топити
Під ранок вириваючи із рамок
Всю пам’ять на фото як уламок

Тепер в душі не океани а дощі
Ми не ангели а палачі
Для кохання що нас так гріло
Що нас так змінило