Сергій Асафатов - Люди ідуть від людей

ACAФATOV - Люди ідуть від людей

Немає нічого вічного
І навіть на сонці є плями
І неідеальні такі ми всі
Та треба ж прийти вже до тями
Живемо в сталевих цих рамах
Собі придумали правила
Хіба ж слова й букви для того аби
Аби один одного ранили ми

А люди ідуть від людей
Лишаючи в душах рани е
Скільки ж таких нас є
Скільки ж таких нас поламаних
Життя треба жити і йти
Ще може й колись зустрінешся е
А може й таку ж знайду
З душою на шмаття розірваною

Я все зробив що зміг
А ти все віддала що мала
Ніхто ж нічого не знав
Як сліпі в темноті блукали е
Мої ліки дорога і віски
Валізи забиті досвідом
Літаючи птахи колись розбиваються теж
А ми йдемо завжди не прощаючись